Svitlo zh 2013 6

50 %
50 %
Information about Svitlo zh 2013 6

Published on March 16, 2014

Author: balm

Source: slideshare.net

„Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя”. (Ісус Христос, Іоанна 8:12) 2013 №6 АНОНС Кожна людина живе наді- єю. Навіть тоді, коли не знаємо на що ж нам, власне, сподівати- ся. І все ж таки, ми на щось на- діємося. Наші обставини, відно- сини, матеріальний добробут, здоров’я і вік – усе це впливає на наші надії і наше розуміння життя. Буває що двоє людей од- ного віку, живуть в однакових умовах, проте один налаштова- ний оптимістично, сповнений віри та надії, а інший бачить все в темному світлі. Якщо пер- ший сподівається на краще, то усі надії песиміста згодом згаса- ють, руйнуються і призводять до розчарування. Так уже все влаштовано, що без надії нам ніяк не обійтися. У дитячому віці ми чекаємо що закінчимо школу, і тоді – по- чнеться справжнє життя. Про- те після школи перед нами по- стають нові потреби в споді- ваннях – треба поступити в ін- ститут. Поступили… стільки ра- дості! Тепер надіємося що на- решті через 5 років отримаємо вищу освіту… і, коли це стаєть- ся, то очікуємо що знайдеться хороша робота. І, навіть, якщо маємо гарну роботу (що в наш час це рідко буває), у нас зно- ву теплиться надія заробити грошей і придбати житло. Од- ночасно мріємо про супутника життя, сім’ю, дітей… А тоді, все починається зно- ву по кругу. Надіємося вирос- тити дітей, дати їм вихован- ня, шкільну освіту, потім вищу освіту. І увесь цей період нас не покидає надія що діти вла- штуються на роботу, одружать- ся, будуть мати житло і нам вже буде набагато легше… Після цього пішли онуки і, тепер, ми сподіваємося що все те, що не додали дітям у проце- сі виховання, надолужимо вну- кам. Переживаємо за школу, оцінки, навчання, взаємини між онуками і батьками і, знову на- діємось, – може хоч їм уже випа- де краща доля. Та, однак, якщо звертає- мо увагу на Святе Писання, то знаходимо вислів, який ба- гатьох дивує своїм тверджен- ням: «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...». Як же так – ска- же хтось – та ж відбувся небу- валий технічний прогрес, тут стільки нового! І це правда – тут кожен новий день несе щось нове. Проте автор веде мову про інше: міняються за- соби виробництва, та не змі- нюється на краще ставлення людини до її оточення. Нові винаходи дають нам можливість швидше їздити але мати менше часу, мати кращий зв’язок і при цьому відчувати душевну самотність, мати біль- ше можливостей для лікування але й збільшення хвороб, маємо більшу кількість пристроїв щоб зробити життя комфортнішим, але водночас, спостерігаємо що нарощуються і засоби для зни- щення людства. Усвідомлюючи такі контр- асти нашого сучасного життя, мимоволі запитуємо себе: то чого нам сподіватися, на що по- кладатися, і чи доцільною буде наша надія на краще майбут- нє? Безперечно, без надії – це не життя! Надія завжди має бути присутньою! Правда, при цьому обов’язково мусимо з’ясувати якою є підстава для нашої на- дії. Чи стосується вона речей дріб’язкових, тимчасових, тлін- них, чи, навпаки – є доленос- ною, що простягається навіть за межі нашого земного буття? Без переконливої відповіді на ці питання, те, на що ми надіяли- ся, може просто виявитися мар- новірством і свого часу привес- ти до гіркого розчарування. Щоб з нами цього ніколи не сталося, ми вирішили підняти цю надзвичайно важливу тему… НА ЩО МИ НАДІЄМОСЬ? Надежда – мой компас земной! ЧОМУ МИ ВІРИМО В ПРИШЕСТЯ ІСУСА ХРИСТА? ПОДІЯ ЯКА ОБОВ’ЯЗКОВО СКОРО СТАНЕТЬСЯ «НАДЕЖДА! МОЙ КОМПАС ЗЕМНОЙ…» НАСКІЛЬКИ НАДІЙНОЮ Є НАША НАДІЯ ХТО НА ЩО НАДІЄТЬСЯ НАДІЯ, ЯКА НІКОЛИ НЕ ПОМИРАЄ ГОЛОВНА НАДІЯ ЖИТТЯ сторінка 2 сторінка 3 сторінка 4 сторінка 5 сторінка 6 сторінка 7 сторінка 8

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ Якими тільки словами та термінами не намагаються пояснити що таке надія. Зда- ється зовсім просте і зрозумі- ле слово. Але зрозумілим воно буде лише до тих пір, поки за тлумачення не візьмуться фі- лософи. У їхньому баченні це має виглядати так: «Надія – це емоційне переживання, від- чуття емоції, що виникає при очікуванні суб’єктом бажаної події». Або ще інакший варі- ант: «Надія – це віра в пози- тивну , з точки зору суб’єкта розв’язку ситуації, що скла- лась у його житті». Напевно і цих двох прикла- дів достатньо, щоб ми, і про- сті і вчені люди, переконали- ся в тому, що без надії, попро- сту кажучи, життя стає безна- дійним. Правда у цьому питан- ні необхідно розрізняти сам предмет надії, бо наші очі- кування та сподівання бува- ють іноді такими приземлени- ми, дріб’язковими, що від того збудуться вони чи ні, ми май- же нічого не втрачаємо. Зовсім нещодавно я згу- бив флешку від комп’ютера і надіюся її знайти. Я надіявся що куплю якийсь охолоджувач повітря, бо прогнозують жар- ке літо, але не вдалося зібрати необхідних коштів – витрати- ли для інших потреб. Хотілося купити але обійдемося, адже дотепер якось жили без цих речей. Деякі надії так і не ста- ли реальністю. Проте, в житті бувають речі на які ми зовсім по іншо- му реагуємо. Коли мою маму відвезли в лікарню, я надіяв- ся що все обійдеться і вона повернеться здоровою додо- му. Але нажаль вона помер- ла і мої сподівання обернули- ся для мене гіркотою втрати. Чому так відбувається? Відпо- відь проста: наш світ зараже- ний гріхом, і до тих пір поки існує гріх, ми змушені пережи- вати щось подібне. Тоді вини- кає слушне запитання: на що надіятись? Чи існує надія яка не підведе, не розчарує, не осо- ромить? Цілком ствердну відпо- відь ми знаходимо у Свято- му Писанні: «надія не засоро- мить, бо любов Божа вилила- ся в наші серця Святим Духом, даним нам. Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих. Бо на- вряд чи помре хто за правед- ника, бо за доброго ще може хто й відважиться вмерти. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішни- ками. Тож тим більше спасе- мося Ним від гніву тепер, коли кров’ю Його ми виправдані. Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим біль- ше, примирившись, спасемося життям Його». (Послання до Римлян 5:5) Це надія на те, що Бог нас любить і хоче подарувати нам вічність. Це запевнення в тому, що яким би великим грішником я не був, завдяки Голгофській жертві – я маю надію на спасіння. Христос довів свою любов, а нам за- лишилося просто відповісти Йому тим самим. Коли мене спитав мій чотирьохрічний син, на що я надіюся, я відпо- вів: на зустріч з Тим для кого я найцінніший. З Ісусом Хрис- том, єдиною надією, такого безнадійного світу. Дмитро Мокрушенко. НАДІЯ, ЯКА НЕ ЗАСОРОМИТЬ – На кого, з вашого погляду, безпомилково можна надіяти- ся в житті? – Тільки на себе! – Звідки у вас така впевненість? – Бо життя не раз це доказує. Діма. Багато людей стурбовані нашим майбут- нім: що нас очікує, що буде з цим світом? Чи мо- жемо ми продовжувати вірити, що Христос не- забаром повернеться, якщо про наближення цієї події сповіщається вже сотні років, а воно ще не відбулося? Якщо подивитися на наш світ зі сторони, дійсно, може скластися враження, що все є без- глуздим, і Бога немає. Життя сьогодні повне насильства, горя, скорботи, смерті і сліз. Що- дня ми чуємо про нові трагедії і жертви. Зда- ється, що зло цього світу є сильнішим за живо- го Бога. Дивлячись на все, що відбувається, чи можна продовжувати вірити, що Бог не зали- шив нашу планету? Біблія містить безліч чудових обітниць, які сповнюють нас надією на майбутнє. І христия- ни продовжують вірити, що історія людства має певний зміст, має свою мету і свою кульмінацію – пришестя Ісуса Христа. Існує декілька вагомих підстав, згідно з якими ми віримо в цю подію. По-перше тому, що Бог-Творець створив наш світ. Все, що оточує нас, все, що ми бачимо, що чу- ємо і до чого торкаємося, не з’явилося випадково, саме по собі. Бог створив цей світ за 7 буквальних днів.Безумовно,сьогоднімимаємонабагатобіль- ше підстав вірити в творіння, ніж не вірити. Британський учений на ім’я Ентоні Флю (11.02.1923 – 8.04.2010) став відомим завдяки своїм дослідженням. Він написав 28 книг, біль- шість з яких, були спрямовані проти того, що наш світ з’явився внаслідок творчої дії Бога. Після багатьох років боротьби, після сотень лекцій на цю тему, після написання кількох книг він публічно заявив, що змінив свої по- гляди і прийшов до висновку, що світ створе- ний Творцем. Коли його запитали, що вплину- ло на це рішення, він без зволікання відповів: «Дослідження людини». У кожній хромосомі, яку не видно неозбро- єним оком, учені виявили більше 34 млн. хіміч- них носіїв інформації. Кожна клітина людсько- го мозку має від 10 000 до 100 000 зв’язків з ін- шими клітинами. Невже такий складний орга- нізм міг би з’явитися внаслідок сліпої еволюції? Ми переконані, що першоджерелом усього сущого на Землі, є Бог Творець! І оскільки наш світ має розумний початок, безперечно, буде і його розумне завершення, після чого, наш Тво- рець відкриє нову сторінку життя, коли при- йде удруге. І тому людство має надію. Історія планети йде до свого кінця. Але ми маємо надію та опору – наш Спаситель Ісус Христос дав обітницю про Своє повернення. У Новому Заповіті про Друге Пришестя згаду- ється 319 разів. Ісус неодмінно повернеться. Але на цей раз Він прийде не як беззахисна ди- тина, не як скромний тесляр, не як знедолений та страчений проповідник. Він прийде як Цар над Царями і Володар над панами. Дорогі дру- зі, цей світ не з’явився внаслідок випадковос- ті. У нього є Бог Творець, Він здатен вирішити проблеми смерті, розчарування, горя та сліз і в цьому полягає наша надія! Чому ми віримо в Пришестя Ісуса Христа?

СВІТЛО твого ЖИТТЯ 3 Другий прихід Ісуса Хрис- та згадується в Святому Пи- санні 1518 разів, і з них біль- ше 300 разів у Новому Запові- ті. Це вказує на те, що Бог на- дає особливого значення цій важливій події. Учнів Хрис- тових також дуже цікавила ця тема. «Коли Він сидів на Оливній горі, приступили до Нього учні на самоті, кажу- чи: Скажи нам, коли це буде, і який знак твого приходу та кінця віку?». Уявіть, наскільки хвилю- ючим було прощання учнів з їх улюбленим Учителем! По- слухайте цей уривок з пер- шого розділу книги Діяння Апостолів: “І, прорікши оце, як дивились вони, Він уго- ру возноситись став, а хма- ра забрала Його сперед їх- ніх очей. А коли вони пильно дивились на небо, як Він від- далявся, то два мужі в білій одежі ось стали при них, та й сказали: “Галилейські мужі, - чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що возніс- ся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!” (Дії ап. 1 р.). Ісус повернеться особис- то таким чином, як і відхо- див. Він з’явиться на хмарах небесних, з неосяжної висоти, поступово наближаючись до землі. Як чудово описує слав- не Пришестя Христа апос- тол Павло у 1-му Посланні до Солунян четвертому розділі: “Сам бо Бог за наказом, при голосі архангела та при Божій сурмі зійде з неба, і перше во- скреснуть померлі у Христі, потім ми, що живемо й зоста- лись, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Гос- подню у повітрі, і так завжди будемо з Господом. Отож, по- тішайте один одного цими словами!” (1 Сол. 4:16—18). Яка Звістка! Блага Звіст- ка, що підбадьорює і несе розраду. Вона – не про смерть, а про воскресіння; не про руйнування, а про творення; не про розпач, а про порятунок на плане- ті, що гине. І цей порятунок надходить вчасно! Це Звістка не про сумний кінець і не про страшну долю. Вона не про ту подію, що за- грожує нам, чи залякує, чи ви- кликає бажання відсунути якомога далі. Та хто ж не за- хоче бути врятованим у таку годину історії? Хто ж захоче залишатися на планеті, яка гине, коли порятунок такий близький? Справа в тому, що на час повернення Христа наша пла- нета вже не буде зручним і ба- жаним для життя місцем. І сьогодні ми все більше пере- конуємося у справедливості цих слів. Здається, що кількість різного роду катастроф і не- щасть на морі і землі збільшу- ється щодня. Повені виганя- ють тисячі людей з обжитих місць. За статистичними да- ними, кожні три дні у світі ви- никає 175 руйнівних ураган- них смерчів. А землетруси, те- роризм, поширення невилі- ковних хвороб? Ясна річ, не всі наші нещастя є природни- ми стихіями. Багато нещасть люди створюють самі. Отож, Христос прийде, і це Добра Звістка. Сумна ж звістка полягає в тому, що коли Син Божий зі- йде у блискучому сяйві на хмарах, одні люди будуть го- тові до Його пришестя, а інші ні. Одні будуть бажати Його пришестя, а інші ні. Та, од- нак, ця заключна подія в іс- торії людства торкається усіх – як віруючих, так і невіру- ючих. Книга Об’явлення опи- сує, як деякі будуть реагува- ти, коли побачать наближен- ня Господа. У 6 розділі книги Об’явлення є найтрагічніші слова в усій Біблії. Тут описа- на категорія людей, котрі зо- всім не раді пришестю Христа. Вони не вдивляються в небо, очікуючи з Його пришестям порятунку. Їхня реакція по суті прямо протилежна. Ось що ми читаємо: “І земні царі, і вельможі та тисячники, і ба- гаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські, та й кажуть: “Поспадайте на нас. І позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця! Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?” (Об’яв. 6:15—17). Але в Біблії є й інша кар- тина, незрівнянно більш ра- дісна, де люди не біжать до гір і не волають до каміння про своє поховання. Ці люди не повстають проти Бога. Це кар- тина радості та здійснення надії: «І скажуть в той день: Це наш Бог, що на Нього ми мали надію – і Він спас нас! Це Господь, що на Нього ми мали надію, – тішмося ж ми та ра- діймо спасінням Його!» (Ісая 25:9). Які сповнені щастя слова звучать тут! Пришестя Христа – це здійснення обітниці. Що, якби Ісус не повернувся знову на нашу землю? Чим би тоді ви утішили людину, що поми- рає від раку? Що б ви сказали тому, хто тільки-но втратив дитину в автокатастрофі? Які б слова знайшли біля ліжка безнадійно хворого? Сказати, що надії мало, що усе закін- читься могилою, що смерть – це ніч у якій немає світанку?.. Друге пришестя Христа буде здійсненням Його сер- дечного бажання. Коли ж на- стане кінець всім цим бідам, нещастям і сльозам? Священ- не писання говорить: “І ця Євангелія Царства буде про- повідувана по всьому сві- ті на свідчення усім народам, - і тоді настане кінець” (Мф. 24:14). Ці слова збуваються сьо- годні. Багато церков дедалі більше прагнуть проповіду- вати Слово Боже. Зараз у сві- ті більше двох тисяч теле- і радіостанцій звіщають Єван- геліє. Щорічно розповсюджу- ється більше ніж 120 мільйо- нів екземплярів Біблій. Вона сьогодні є доступною 98-ми відсоткам населення Землі. За всіма ознаками пришестя Христа дуже і дуже близько! Час напрочуд швидко змі- нює ситуацію на планеті. Як швидко міняється наше жит- тя! Час ніби набирає приско- рення, ми постійно відчуває- мо його гострий брак. Чи не вважаєте ви, що нам необхід- но мудро використовувати час, як дорогоцінний Божий дар? Повірте, ті хто готують- ся до повернення Сина Божо- го – надії таких стануть ре- альністю! ПОДІЯ ЯКА ОБОВ’ЯЗКОВО СКОРО СТАНЕТЬСЯ Наше дитинство і юність проходять швидко, а коли нам за тридцять або со- рок років, роки ле- тять ще швидше. Ба- гато хто з нас почи- нають оцінювати дар життя тільки в хвилини небезпеки. Але уявіть собі, що лікар скаже, що вам залишилося жити 6 місяців. Що тоді бу- дете робити зі своїм життям? Є категорія людей, які скажуть: « Будемо їсти і пити, бо завтра помремо!». У них немає надії. Інші залишаться байдужими і будуть че- кати свого кінця. У цих теж немає надії!.. А хтось підбадьориться, і з надією буде шу- кати сенс життя, налагоджуючи стосунки з Бо- гом. І ви знаєте, в реальному житті скільки ба- гато випадків, коли люди перемагали хворобу завдяки вірі. Як і у дні Христа, той хто зустрі- чався з Ним, вірили і сподівалися, що Він допо- може і чули від Нього: « ...віра твоя врятувала тебе...» Жити з надією зараз, сьогодні, завтра, дає нам велику перевагу, силу і оптимізм. Вона ні- коли не підводить. Забери її, і всі ми стали б ме- ланхоліками, наші руки опустилися б. Надія для нас запорука успіху у всіх наших справах. В цьому житті стомлюються і юнаки, і мо- лоді люди падають... «А ті, хто надію складає на Господа оновляться в силі, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться» (Ісаї 40:30). Євгеній Кравченко ЖИТТЯ З НАДІЄЮ

4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ Тема надежды, о которой так много сказано, написано, спето, по- ставлено спектаклей и кинофиль- мов; которая никогда не оставля- ет нас и умирает последней – бо- лее чем романтична и поэтична. Я бы сказал, что надежда – это неу- гасимая и неутолимая жажда чего- то лучшего, которое реально и до- ступно всем без исключения, но в которое мы так слабо верим. Как многими принято пони- мать, надежда и ее осуществле- ние это просто счастливый случай – «авось повезет» - и такое бывает; случилось же с одним латиноаме- риканским эмигрантом в США, ку- пившим, как обычно, наугад оче- редной лотерейный билет на бен- зозаправке стоимостью в … 365 млн. долларов! Безусловно, здесь присутство- вал фактор надежды, но я не об этом. Вы, наверное, помните пе- вицу, которая в нашем сознании всегда ассоциировалась с надеж- дой. В прошлом году была созда- на экранизированная версия жиз- ни нашей любимой героини. Лич- но меня она очень вдохновляет. Это история Анны Герман. Если бы меня попросили назвать пес- ню из репертуара талантливой певицы, которая более всего соо- тносится с судьбой Анны, я бы на- звал песню «Надежда». Многие по- мнят эту песню и знают ее. В свое время она была написана компо- зитором А. Пахмутовой на слова Е.Добронравова специально для Анны Герман. Ее удивительный, серебристый, проникновенный го- лос звучал во многих городах Со- ветского Союза и европейских те- атров. Анна Герман была певицей, как говорят, многоплановой, с легко- стью исполняя песни не только эстрадных но и оперных компози- торов. Она была обладательницей престижных на то время призов и наград, как одна из лучших мас- теров песни. Но самой ценной для нее было признание многочислен- ной аудитории слушателей и цени- телей ее мастерства, и больше чем мастерства – когда пела Анна лю- бая песня «оживала». Как говори- ли, у нее был не просто стиль или манера и, даже не артистизм, она пела «сердцем». Ее песни звучали везде. Многие люди, от мала до велика, напевали их. Помните этот припев? Надежда – мой компас земной, А удача – награда за смелость. А песни довольно одной, Чтоб только о доме в ней пе- лось… Имея такую большую и при- знанную популярность Анна Гер- ман, тем не менее, не питала свою надежду так называемой «звезд- ной болезнью». Но была у нее одна скромная мечта – купить домик в пригороде Варшавы для мамы, ба- бушки, и любимого человека. Кто не жил в те времена 70-х годов, тому будет нелегко поверить, что выдающиеся люди на советском пространстве, достойно представ- ляющие лицо страны, перед всем миром вели довольно скромный и материально ограниченный образ жизни. Сегодня «мечта» о скром- ном домике для скромной артис- тической известности звучит, по меньшей мере, смешно. Так вот и пела Анна Герман с надеждой, что в один прекрасный день удача им улыбнется, и они смогут купить себе домик под Варшавой. Но слу- чилось нечто не- предвиденное – страшная ава- рия по доро- ге в Милан, куда она еха- ла на свой концерт и… не менее с т р а ш н ы е п е р е л о м ы и травмы по- з в о н о ч н и к а , которые прикова- ли Анну к больничной койке на многие месяцы, перевернув всю ее жизнь. Врачи не давали никаких гарантий на по- лное выздоровление, но Аня жила надеждой. Эта была не та надежда на «авось повезет»… Это было не- что глубокое и осязаемое. Размышляя о переменчивости жизни, она с благословения сво- ей любимой бабушки начитает се- рьезно читать Библию. Надежда о домике также не оставляет ее и она вскоре осу- ществляется в жизни Анны и ее мужа. А че- рез некото- рое время Бог посылает ей еще одну ра- дость – рож- дение сына. С трудом продо- лжая свою пев- ческую карье- ру, Анна Гер- ман понима- ет и чувствует, что Бог открыл для нее совсем другую надежду. Об этом периоде жизни певицы до последне- го времени не при- нято было говорить из коммерческих со- ображений, как о чем-то «личном», не для широкой пу- блики. Теперь она все больше и боль- ше связывает свою жизнь с надеждой, которая основана на Книге жизни. Слова Ангела, обращенные к римскому офицеру по имени Корнилий, заинтересовывают Анну. Ангел объявляет о неком человеке по име- ни Петр, которому Бог открыл Слова, услышав которые, спасутся ими Корнилий и весь дом его» (Деян.10-11) Теперь эти слова открылись Анне Герман и всему ее дому. По мере того как болезнь прогресси- ровала, укреплялась ее вера. Она вынуждена была оставить сцену, что дало ей воз- можность боль- ше времени по- свящать семье, Богу и поискам своего предна- значения на земле. Теперь, как никогда раньше, она пришла к по- ниманию, что самая главная надежда человека должна заключаться не в чем-то временном, а в том, что касается вечных вопросов. После тщательных ис- следований Священных Писаний, Анна определила для себя, какая из христианских конфессий нахо- дится ближе всего к учению Хрис- та и Апостолов. Таким образом она стала членом церкви Адвентистов Седьмого Дня, совершив обет веры и принявши водное крещение. Звезда ее жизни, к сожале- нию, медленно угасала, но звезда надежды сияла все ярче и ярче. «И притом мы имеем вернейшее про- роческое слово; и вы хорошо дела- ете, что обращаетесь к нему, как к светильнику, сияющему в тем- ном месте, доколе не начнет расс- ветать день и не взойдет утрен- няя звезда в сердцах ваших» (2 Пе- тра 1.19) Эта удивительная утрен- няя звезда! Как написано в за- мечательном русском романсе, который она не раз исполняла «… звезда надежды благодатная, звез- да моих минувших дней, ты бу- дешь вечно неизменная, в душе из- мученной моей…» Более глубоко понимая смысл жизни, теперь надежда Анны была сосредоточена не на временной удаче, о которой она когда-то пела, но более того, на Скале веков – Ии- сусе Христе, ее личном Спасите- ле. Она видела, что эта надежда не «ржавеет» и не «подтачивается мо- лью», ее невозможно «украсть». На память приходят слова апосто- ла Павла «ибо верен Обещавший» (Евр.10.23). Надежда о маленьком домике в предместье Варшавы не закан- чивается на земле, это малень- кое начало великой надежды, как сказал Иисус Христос «Да не смущается сердце ваше; веруйте в Бога, и в Меня веруйте. В доме Отца Моего обителей много. А если бы не так, Я сказал бы вам: Я иду приготовить место вам. И когда пойду и приготовлю вам место, приду опять и возьму вас к Себе, чтобы и вы были, где Я» (Иоан 14.1-3). Теперь каждый свой концерт Анна Герман открывала молит- вой.… В памяти всех, кто когда- нибудь общался с Анной Герман, она осталась скромной улыбчивой полькой, которая будто стесня- лась своего высокого роста и крас- нела от самого невинного комп- лимента. И мало кто знал, сколь- ко испытаний выпало на долю этой застенчивой женщины с хрустальным голосом. Она ушла от нас с великой над- еждой, ее не стало среди нас, но ее песни живут и напоминают нам правду, что однажды, скоро удивительный голос Анны Герман будет звучать в гала концерте всех веков и народов, спасенных в над- ежде – там, на «стеклянном море». Ведь Бог не может не принять над- ежду у того, кто верит, надеется и любит. Да благословит Вас Господь! Игорь Николаевич Скачков. Можете посмотреть фильм об Анне Герман в Интернете: http:// megogo.net/ru/view/29450-anna- german-tayna-belogo-angela.html «Надежда! Мой компас земной…»

СВІТЛО твого ЖИТТЯ 5 Ми добре знаємо, що коли в житті присутня надія – це дуже добре. Від цього залежить наше ставлення до життя і наш оптимізм. Наявність надії надає стимул нашій діяльності, вона стає більш-менш цілеспрямованою. Аякже, бо ж по- переду нас чекає краще майбутнє, ну хоч би зре- штою те, на що надіємось, чого очікуємо. А тепер згадаймо, скільки разів траплялось таке, що наші сподівання не справдились. Ми ві- рили у «світле майбутнє» бо казали, що воно «не за горами», але вони казали правду, бо згодом виявилося що там дійсно його не було. Не можна в кількох словах описати наскільки гірким роз- чаруванням це стало для великої кількості Ра- дянських громадян. Атеїстично налаштований люд відчув цілковите ідеологічне спустошення. Багато з нас пам’ятають 90-ті роки, коли ду- ховно зголоднілі люди, часто без якогось попе- реднього аналізу, почали приєднуватися до різ- них релігійних конфесій. Втрата колишніх орі- єнтирів означала безнадійність, а пошуки Бога знову відродили надію. Переважна більшість при цьому обирала роками перевірений спосіб – іти шляхом найменшого спротиву. Тут спрацьо- вував стереотип, який міцно оселився в свідо- мості багатьох – більшість не помиляється, куди всі туди й ми. І знову – з більшості у більшість, адже ка- жуть вона завжди права. Проте чомусь невтямки було поміркувати, що не меншість, а якраз таки більшість виявилася розчарованою після розпа- ду Союзу. Представники покоління, яке виросло на чергах за чим-небудь путнім, здебільшого ді- яли таким чином: побачив чергу, швиденько під- біг, «хто крайній?», а вже стоячи в черзі почав ви- ясняти: «що дають?». Ось за таким принципом багато їх прийшли і в церкву. А вже згодом, новонавернені віруючі мали змогу поволі виясняти: які переваги і які вимо- ги в тій церковній громаді до якої вони приєдна- лися? Цікавилися цими питаннями у своїх зна- йомих з інших конфесій, робили відповідні по- рівняння, довідувалися про цікаві для себе від- криття. Виявляється що в одних більш строго щодо християнської поведінки, а в інших на це не дуже звертають увагу. Але, що багатьох при- ємно вразило, незважаючи на вседозволеність, ці останні так само обіцяють Боже Царство та всі переваги спасіння. Правда, стосовно спасіння, багато їх не звер- тають увагу на одну дуже важливу річ: умови, цього вкрай необхідного для нас спасіння, ви- значають не церкви чи конфесії, або якісь релі- гійні організації – їх визначає Сам Бог! Щоб до- нести до нас цю глибоку насправді істину, Ісус Христос, найкращий Учитель, використав про- сту ілюстрацію, бо, як відомо, все геніальне – просте. Вона записана у 21 розділі Євангелія від Матвія. «В одного чоловіка було двоє синів і він, пі- дійшовши до першого, сказав: Сину! Піди-но сьогодні попрацюй у моєму винограднику. Але він сказав у відповідь: не хочу, а потім, розкаяв- шись, пішов». Що ми можемо думати з цього при- воду? Наша перша реакція – здивування, з якою безсоромністю цей грубий син говорить зі своїм бать- ком. Але потім ми перейма- ємося до нього симпатією: отямившись, він змінює рі- шення і йде виконати волю отця. Пропонуючи нам цю іс- торію, Господь не дає жод- ного пояснення. Він тільки показує, як людина може змінитися, покаятися. І це є втішним для нас. А світ- ська психологія переконує нас виправдовувати наші недоліки та поразки тими обставинами, що склалися, середовищем, у якому жи- вемо, особливостями на- шого характеру. Господь же, навпаки, нагадує нам про нашу відповідальність, наполегливо по- вторюючи, що, поки ми живі, не пізно звернути- ся до Бога. Яким би в минулому не було відки- дання Бога, зміна завжди можлива. Господь за- вжди готовий простягнути руку кожній людині, навіть найбільш грішній. Ми розуміємо, що Господь хоче відкрити нам щось дуже важливе, а тому послухаємо продо- вження цієї розповіді: «Підійшовши до іншого сина, батько сказав те саме. (Тобто, піди попра- цюй у винограднику). Цей сказав у відповідь: іду, отче, і не пішов. Який же з цих двох здійснив волю батька? Кажуть Йому: «Перший». Без сум- ніву що й ми відповіли б так само. Однак, нас би мало насторожити те, що ува- га притчі зосереджена на другому синові. І ось, ми приходимо до самої суті. Недостатньо краси- вих слів. Значення мають наші вчинки, а не на- міри. Сучасний світ ніби згоден з Христом у цьо- му твердженні. Але, на жаль, знову тільки на словах. Бо ж усім ясно, що про обіцянки судять за результатами. Ми часто говоримо Богу «так» нашими устами, і «ні» нашими вчинками. Ми ко- жен день кажемо Богу: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя», а шукаємо земного царства і виконання своєї волі. Але Господь попереджає нас: «не треба гово- рити», треба «робити». Бога не обдуриш. Якщо, наприклад, хтось нехтує правилами дорожньо- го руху, створює аварійні ситуації – на що він на- діється? На те, що можливо якось «пронесе». Ну, що ж, буває що й «проносить», але скоріше за все така «надія» закінчується жахливими наслідка- ми. Або дехто веде нездоровий спосіб життя і при цьому сподівається що все в майбутньому буде гаразд? Але якщо так само легковажно ста- витися до надії всього нашого життя, тобто до власного спасіння, то в цьому випадку Христос висловлюється дуже конкретно: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Госпо- ди! увійде в Царство Небесне, але той, хто вико- нує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто ска- жуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм де- монів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда ве- ликі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить безза- коння!» (Мф. 7, 21). Часто у розмовах з людьми створюється вра- ження, що люди дуже вибірково слухають Сло- во Боже. Те що подобається, на це звертають ува- гу а все інше не цікаво. А Ісус говорить: «всякий, хто слухає слова мої і виконує їх...». «І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне? Він же йому відказав: …Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді». Христос вказує на те, що Закон Божий це все, що людині треба щоб рухатися в потрібному напрямку. Ці заповіді побудовані розумно і систем- но. Дуже дивно, коли люди говорять, напри- клад, таке: 9 заповідей мені подобаються, а 1 - ні. З цими 8-ма заповідями я згоден, а з цими 2-ма – ні. Виходить, що така людина ставить себе на місце Бога – щоб вибирати де Бог правий, а в чому Він помилився. Чи не краще спробувати побачити в Божому законі систему любові, а по- тім подумати, як вона може практично застосо- вуватися в моєму житті. Отже, наскільки надійною є наша надія? Все залежить від того, хто подає мені надію. На яку обіцянку я розраховую і на скільки надійною вона є. Який авторитет стоїть за обітницею: моя власна думка, коментарі того чи іншого релігій- ного напрямку, чи те незмінне, що написано Бо- жим перстом? Іван Подорожний. Наскільки надійною є наша надія Если вы не верите в Бога... Е сли вы не верите в Бога, скажи- те мне, в чем ваша надежда. По- ведайте о ней миру и позвольте всем оценить ее. В чем ваша надежда? Дол- го жить? Хорошо, а потом? Соз¬дать се- мью? Хорошо, а потом? Увидеть, что ваши де¬ти хорошо устроились в жизни? Хоро- шо, а потом? Стать дедушкой или бабуш- кой множества внучат? Хорошо, а потом? Дожить до глубокой старости в мире и по- кое? Хорошо, а потом? Занавес опускается. Позвольте по- днять его. Кладбище. Второе воскресе- ние. Вам вынесен приговор. Окончательная погибель. Без Христа – у вас нет лучшей перспективы, чем эта. Божья любовь явля- ется главной причиной нашей надежды на Него.

6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ Тлумачний словник Воло- димира Даля, визначає надію як очікування чогось сприят- ливого, у поєднанні з упевне- ністю в його здійсненні. Те, на що можна опиратися. Надіяти- ся - значить вірити, сподівати- ся, не сумніватися, очікувати з упевненістю. У самому слові «надія» міститься вказівка на когось, чи на щось. Люди дуже часто поклада- ють свої надії на всілякі аму- лети, лики святих угодників. Ось я повісив на шию ладан- ку, і тепер ніхто нічого мені наврочити не зможе! А я.... Я повісив на оглядове дзер- кало своєї машини лик свя- того угодника-покровителя, і тепер мені ніяка аварія не страшна! І, правда, тільки по- ловина машин з подібними атрибутами або наклейками потрапляють в аварії. Яки- ми наївними часом бувають люди в своїй надії. Почитайте, послухайте або подивіться новини, і в повідо- мленнях ви не відчуєте впев- неності в майбут- ньому. Створюється враження, що ми жи- вемо у світі що втра- тив надію. У мину- лому через атеїстич- не засилля зі зне- вагою ставилися до церкви, до христи- ян. Але тепер, зневі- рившись, світ гото- вий ухопитися за що завгодно, його увагу привертають навіть слабенькі проблис- ки надії. І ця газета, яку ви тримаєте сьо- годні в своїх руках, пропонує вам розповідь про справжнє джерело нашої надії. Христос Спаситель – наша На- дія, дав нам чудову обітницю, сказавши, що Він буде з нами по всі дні до кінця віку! Люди, які переконалися в тому, що воля Божа щодня є їх найкращим вибором, тому що сприяє їх благополуччю, ста- ють живими свідками того, що надія на Бога ніколи не підве- де. На прикладі їхнього життя Господь показує всім, що Він не далекий від кожного з нас, що Він чує наші молитви, бачить рух нашого серця і готовий рятува- ти кожного, хто призве ім’я Його. Багатьох бен- тежить та обста- вина, що кіль- кість тих, які пок ладаються на Бога, і кіль- кість невірую- чих, залишаєть- ся ніби однако- вою, а іноді зда- ється, що навіть легше живеться тим, хто видалив себе від всяко- го закону, від усіляких мораль- них зобов’язань. Але нехай нас не бентежить це удаване бла- гополуччя людей невіруючих, непризывающих імені Господ- нього. Ми бачимо лише зо- внішню, поверхневу, бік їхньо- го життя, але задоволені вони внутрішньо, спокійна їх душа, не мучить їх совість? Від чого так багато самогубств з числа невіруючих? Коли в душі немає надії на Бога - вона пуста, нічого їй не мило і саме життя втра- чає свою при- вабливість і сенс. А поди- віться як ве- дуть себе такі люди, коли їх осягає нещас- тя - вони впа- дають в край- нє малодуш- ність і відчай. Звідси відбу- ваються стре- си, злоба до всіх і навіть до Бога, про яку вони говорять, що Його немає. І навпаки, у людей вірую- чих, як би не протікало їх жит- тя, скільки б скорбот і бід не доводилося їм витерпіти - в душі зберігається живе свідо- мість, що власне їх надія про- стягається за межі тимчасо- вих незручностей. Християнин пам’ятає, що якщо нашого Вчи- теля і Господа довелося зазна- ти в житті прикрості, навіть до хресної смерті, то нам відмов- лятися від скорбот які часом випадають нам на дорозі? Апостол Павло вбачає у важкій життєвій бо- ротьбі навіть деякий позитивний досвід: «Бо утиски приносять терпеливість, а терпе- ливість досвід, а до- свід надію. А надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам» (Рим. 5:4- 5). Христос-Спаситель - наша надія, пройшов важкий шлях земно- го життя від Вифлеєм- ських ясел до Голгоф- ського хреста, воскрес, вознісся на небо і сів праворуч Бога. Де Він і Посередник за нас перед Богом. Ось що пови- нно стати непохитною надією життя! Біблійному пророку Ава- кум доводилося бути свід- ком багатьох лих, однак його життєвий досвід, пізнання Бо- жої любові надихають нас си- лою переконання і надії: «Хоча б не розквітла смоковниця і не було плоду на виноград- них лозах, і маслина змінила, і нива не дала їжі, хоча б не ста- ло овець у загоні і рогатої ху- доби в стійлах, - але й тоді я буду втішатися Господом і ве- селитися про Бога спасіння мого». Суть надії на Бога у тому, щоб покладатися на Його волю, тому що вона не просто гарна, але, більше того, єди- на, що стосується щасливою ві- чної долі: «Бо тільки Я знаю на- міри, які маю про вас, говорить Господь, думки благо, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію». (Біблія. Книга Єре- мії 29:11). В’ячеслав Чариев ХТО НА ЩО НАДІЄТЬСЯ “Будем надеяться на лучшее” – эта фраза обычно венчает наши попытки успокоиться в сложной ситуации. Вероятно, человеку вполне свойственно это качество – надежда. Она, своего рода,естественныйантидепрессант,небудькото- рого, мы бы давно вымерли от стрессов, как вид. Если задаться целью и проследить исто- рию появления надежды в жизни человека, то мы неминуемо придём в Рай. Именно там она родилась. До своего грехопадения люди жили ведением, немало не сомневаясь в последую- щих событиях. Это потому, что беззаветно до- веряли всякому Слову исходящему из уст Бо- жьих. Они просто знали, что будет дальше. Ведь когда Бог что-либо говорит, то это обяза- тельно исполняется, поскольку само Его Слово имеет в себе силу исполнить то, о чём оно и го- ворит. Их жизнь была проста, понятна и вместе с тем безгранично счастлива. Но грех исказил всё, а главное разделил людей с их Богом и они уже не слышали Его животворящих Слов. Те- перь они ни в чём небыли уверены и должны были учиться жить заново. Мог ли любящий Отец Небесный оставить своих детей? Из сумрака и неопределённости последствий греха, когда-то бессмертная, а те- перь с ужасом ожидающая возвращения в прах, первая чета, услышала от Самого Господа весть Надежды: “…и вражду положу между тобою и между женою, и между семенем твоим и между семенем ее; оно будет поражать тебя в голову, а ты будешь жалить его в пяту”. (Быт.3:15) Проро- чески тут предсказано поражение сатаны и все- го произведённого им зла, недаром это место Библии называют Первоевангелием. Так у лю- дей, вследствие их веры Слову, появилась Над- ежда! Надежда на восстановление и спасе

Add a comment

Related presentations

Related pages

ZH+ & ZH 355-900_2013_0625_LR - documents.tips

Download AC Oil-free Air - ZH+ & ZH 355-900_2013_0625_LR. ... Svitlo zh 2013 6 View more Subscribe to our Newsletter for latest news. Newletter.
Read more

ZH Vipp - Technology - documents.mx

8. Fig 6: Color chart. RECOMMENDED. ... Svitlo zh 2013 10. Svitlo zh 2011 9. Issue14 Zh Cn. Calcul Complet d'Un Pont Type VIPP. H33 BB InstallGuide en ZH.
Read more

Zh 050511 - Documents

Zh 050511. Text. RECOMMENDED. ... Svitlo zh 2013 12. ... The system will automatically switch to the previous page after 6 seconds. Sign in
Read more

Zavoloka "Po_dolynah" - YouTube

Atom™ - Strom [HD 2013] - Duration: 3:52. ... ZAVOLOKA - Svitlo [Kvitnu, CD] - Duration: 6:25. Kvitnu 915 views. 6:25 Loading more ...
Read more

Білети - Правила дорожнього руху - 2010р. НВП "Світлофор ...

Переглядів: 9794 | Завантажень: 1297 | Коментарі: 5 | Рейтинг: 1.6 / 8: Всього ...
Read more

SAM 3753 - YouTube

SAM 3753 Lee Shepherd. ... 2013. Category People & Blogs; License Standard YouTube License; ... Svitlo 4,019 views. 2:16
Read more