advertisement

Svitlo zh 2012 9

33 %
67 %
advertisement
Information about Svitlo zh 2012 9

Published on March 16, 2014

Author: balm

Source: slideshare.net

advertisement

„Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя”. (Ісус Христос, Іоанна 8:12) 2012 №9 БАТЬКИ та ДІТИ Приходить син зі школи чимось збуджений. Мама на кухні. - Мамо, ти зайнята? - Я слухаю, синку, слухаю. Син починає емоційно розказува- ти. З кухні періодично чути: - Так, так, слухаю. На кухні гримить посуд. Син продовжує розповідь. - Мамо, ти чуєш? - Слухаю, синку, слухаю. Син завершив розпо- відь і замовк в очікуванні. - Слухаю, синку, слухаю. - Мамо, та перестань ти вже слу- хати, мені потрібно щоб нарешті мене вже хтось почув! Може вам знайома така ситуація? Слухати не означає чути. Чи вмієте ви слухати? Коли в останній раз ви дій- сно слухали іншу людину? І чи можете ви з упевненістю сказати, що не тіль- ки слухали її, але й чули? З усіх навичок спілкування, вмін- ня слухати, є одним з найважливіших. Це вміння не приходить природним шляхом і для більшості людей, цьому потрібно вчитися. Найчастіше люди не слухають – вони просто чекають черги, щоб самим говорити. Ми з д е б і л ь ш о - го зацікавле- ні в тому, щоб р о з п о в і с т и про свої власні погляди та досвід, ніж насправді послухати і зрозуміти інших людей. Чому наші діти не розповідають нам про свої проблеми? Почасти тому, що саме ми не хочемо про це чути: то ми дуже зайняті роботою, то по теле- візору йде улюблена передача, то га- зета виявилася дуже цікавою, і нам не до дитини, не до її питань. І дитина за- лишається наодинці зі своїми пробле- мами. Раніше дитина ділилася з вами кожним своїм секретом: розповідає, хто її образив, обізвав, про які іграш- ки мріє, яка їй подобається вчитель- ка, хто її «перша любов». Але ось ди- тина дорослішає, і ви з сумом, а може і з полегшенням, помічаєте, що вона перестає посвячувати вас у своє жит- тя. Ви підходите до неї з питаннями або змушуєте роз- повідати щось, а вона каже: «Ой, обли- ште, це не цікаво!» І раптом ми помічаємо, що дитина вже вирос- ла, і ми не знаємо про що підліток думає, які у нього друзі і захоплен- ня. І коли ми ставимо йому питан- ня, то отримуємо однозначну відпо- відь: «Все в порядку». Тепер ми хоче- мо поговорити з ним, але про що? Як знайти той бажаний контакт, ми не знаємо. Тоді настає зворотна ситуація – го- вориш, говориш, і ніби тебе слухають. Але потім з’ясовується, що почути – теж не почули. Чому так відбуваєть- ся? Хіба слухати і чути це одне й теж? І що має бути спочатку? Напевно кожен чоловік, у тому числі й ви, хто чи- тає цю статтю, однознач- но впевнені що ми уміє- мо слухати. Усі ми зви- кли ставитися до слу- хання як до процесу, який абсолютно не ви- магає ніяких зусиль. Але чи так це? Чому ж тоді ми не чуємо і нас не чують, чому чолові- ки не чують дружин, діти – батьків і навпаки? Батьки і діти – це любов і сльози, Це вічне щастя і одвічний біль. Це – сонце і тепло, сніги й морози, Мед на вуста й на вічні рани сіль. Як на троянді – колючки і квіти, Так і в житті є радість і печаль. Високі мрії й дуже різні діти… Чомусь таке трапляється, на жаль. Автор вірша: Надія Красоткіна ЧОМУ МИ НЕ ЧУЄМО ОДНЕ ОДНОГО Усі ми звикли ставитися до слухання як до процесу, який абсолютно не вимагає ніяких зусиль. Але чи так це? Коли в останній раз ви дійсно слухали іншу людину? І чи можете ви з упевненістю сказати, що не тільки слухали її, але й чули?

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ Скаржитися на дітей, на їх пове- дінку, на їх проблеми в наш час ста- ло нормою. Розпочніть тільки роз- мову про дітей і вам кожна третя мати розкаже, які непрості пробле- ми існують у дітей, або ж у неї з ді- тьми. Але чому? Час в який ми живемо – час ве- ликих змін, і нам здається, що вони відбуваються для того, щоб покра- щити наше життя. Можливо щодо сучасних технічних винаходів так воно і є. Але разом з цим є дещо таке, що ускладнює наше життя, ві- дображаючись на всьому – у тому числі й на відносинах у сім’ї. Раніше якось все було просто і зрозуміло: в сім`ї був патріархальний, автори- тарний стиль відносин. Зараз – ви- никають протиріччя: дорослі вва- жають, що потрібно жити так, як зви- кли вони, а реальне життя показує що це майже неможливо. Ми спостерігаємо, що навіть за останні 10-15 років сімейні норми значно зазнали змін. Сьогодні мати- одиночка – поширене явище. Грома- дянський шлюб, також нікого не зди- вує. Питання ранніх статевих відно- син, які являють собою пряме пору- шення Божих заповідей, все це ство- рює надійний ґрунт для поширен- ня людського нещастя і проблем у сім’ях, а також у відносинах між бать- ками та дітьми. Поступово стає зро- зумілим навіть для батьків зі «ста- жем» що керувати дітьми, даючи їм власний еталон життя – це майже не- можливо. У дітей з’являються свої ав- торитети, свої цінності. Як наслідок, у батьків порушу- ється взаєморозуміння з дітьми, з’являється страх за дитину, за себе, за сім’ю. Створюється очевидний бар’єр між батьками і дітьми, які не- здатні розуміти одні одних – вони ніби чужі люди, навіть говорять різ- ною мовою. І все ж таки, незважаючи на весь негатив сьогодення, чи існує вирі- шення цієї відвічної проблеми «бать- ки і діти»? Що потрібно зробити, щоб дітям з батьками і батькам з дітьми було комфортно, тепло і цікаво? Для того щоб вирішити цю гло- бальну проблему існує багато книг, рекомендацій, порад спеціаліс- тів. Але хочеться звернути увагу на один із аспектів, який лежить в основі вирішення даної проблеми – це є повноцінне спілкування між батьками і дітьми. Особливий ак- цент хочеться надати відносинам дитини з батьком. Які стосунки дітей з батька- ми, які багато працюють, які рід- ко бачать своїх дітей по тій причи- ні, що довгий час знаходяться на далекій відстані від них. Як бути з дитиною, яка цілий день грає в комп’ютері, замінюючи тим реаль- не спілкування? У нашій культурній традиції не прийнято залучати батька по догляду за дитиною в пер- ші тижні життя. Як правило, все це лягає на пле- чі матері, бать- кові дозволяєть- ся зрідка підходити до ліжка малюка, або в кращо- му випадку прогулятись з ним, коли він спить в колясці. Така практика не сприяє встановленню взаєморозу- міння та дружніх партнерських від- носин між ними у майбутньому. Як рідко сьогодні можна побачи- ти на прогулянці батька, котрий три- мав би за руку сина. Обійняти, по- класти на коліна, похвалити, розпи- тати що бачив на прогулянці, в ди- тячому садку, дивуватися, бути в за- хваті від уміння дитини намалюва- ти щось, розказати віршик чи склас- ти домик з кубиків – все це стало не- притаманним для сучасних батьків. Дуже часто батьки стараються відкупитися перед дитиною покуп- кою дорогої іграшки, демонструючи таким чином свою любов. Але біль- ше ніж дорогі іграшки дитині по- трібна увага батьків, участь, розу- міння, дружба, спільність інтересів, справ, захоплень. Батько не просто годувальник сім’ї але людина, яка відкриває дитині світ, який допома- гає їй рости умілим, здібним, упевне- ним в собі. Тому, підводячи підсу- мок, хочеться сказа- ти, що одна із го- ловних причин поганої поведін- ки дітей – неста- ча батьківської уваги. А дітям така увага життєво необхід- на. Не отримуючи її, діти відчу- вають себе відкинутими, нещасними і загубленими. І всі набутки, придбані ціною відсутності батьків «заради ді- тей», виявляться зрештою невиправ- даними. Отже, причина проблем наших ді- тей – це ми батьки. Визнати це дуже неприємно, але – прийдеться! Мурга Василь З ЧОГО ПОЧИНАЄТЬСЯ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ? Біблія нараховує сотні тисяч слів, і всі вони написані з ціллю змінити дух людини в іншому на- прямку, в напрямку до Бога. Піс- ля того як була створена Богом перша пара, сатана спрямував свої спокуси на те, щоб Адам і Єва згрішили і були виселені з раю. Але на цьому зло, яке породжує гріх, не зупинилося. Воно поро- дило велику трагедію, брат вби- ває брата, заздрість доводить лю- дину до пролиття невинної кро- ві. Сім’ї Адама та Єви була нанесе- на велика рана, а дана подія наза- вжди зафіксована на перших сто- рінках Біблії. Зло продовжувало розроста- тись як та ракова пухлина, а люд- ство аж ніяк не докладало зусиль відвернутись від своїх злих вчин- ків. І воно дійшло до тієї точки, коли в їхніх діях було лише одне зло (Буття 6:5). Бог був змушений усе людство стерти із лиця землі потопом, залишивши сім’ю Ноя, у складі з восьми душ, щоб продо- вжити рід людський. Зло притаївшись підчас по- топу в одному із синів Ноя, знову розпочало свою дію, яка не при- пиняється і до сьогоднішнього дня. В чому все-таки причина і чи є взагалі з цього вихід? Безпере- чно, Бог не залишив нас у безви- хідді! Історія древніх свідчить нам про те, що Бог вживав відповід- ні заходи для того, щоб обмежи- ти руйнівну дію зла. Після звіль- нення ізраїльтян з єгипетсько- го рабства, Господь зібрав їх біля підніжжя гори Синай і передав че- рез Мойсея писаний Закон з деся- ти заповідей. Тепер їхнім завдан- ням було донести істину про Бога та Його вимоги до всіх навколиш- ніх народів. Але, на жаль, ізраїль- тяни не виконали цього доручен- ня і, натомість, відгородилися від усіх, вважаючи що заповіді є тіль- ки їхнім надбанням. Отже, зло продовжувало роз- повсюджуватися і набрало такої інерції, що людина вже не мала в собі сили щоб зупинитися. Тоді на землю, вкрай розбиту гріхом, зійшов наш Спаситель Ісус Хрис- тос. Отець небесний віддав за нас все найдорожче. Віддав Свого Сина за гріхи людства, який про- лив Свою невинну кров на горі Голгофі, загинувши такою жах- ливою смертю. Це був жест милосердя і поря- тунку, для нас понівечених гріхом. Але прихід Божого Сина не обме­ жувався тільки викупною жерт- вою Голгофи. Ісус Христос три з половиною роки навчав і Своїм прикладом показав як нам потріб- но жити, і як нам слід правильно розуміти Бога та Його наміри сто- совно нас. Через те, Господь у Своєму Слові звелів відверто й неприхо- вано записати усі гріховні наслід- ки, які бувають при порушенні Бо- жих Законів. Вже з перших сторі- нок Біблія відкриває яке страш- не горе зазнала сім’я Адама та Єви через злочин Каїна. А вже далі, по мірі розповсюдження зла, вбив- ства почали бути масовими, і на- віть у багатьох випадках узаконе- ними. Вони стали називатися ві- йнами, в яких кожна з воюючих сторін має свій виправдальний мотив. Чим ближче світ іде до сво- го кінця, тим більш витонченим є зло. Тим більше знаходиться аргу- ментів щоб його виправдати. І ось у такому моральному середовищі знаходиться сьогодні сім’я. Тому, як ніколи раніше, нам серйозно, усім розумом і всім єством потріб- но повернутися обличчям до тих десяти Божих заповідей, які Він записав Своїм власним перстом. Ніщо інше у світі не здатне зу- пинити всепоглинаючий потік зла! Отож, якщо ми від щирого серця визнаємо Автора цих запо- відей, тоді з пошаною будемо від- носитися і до Його велінь! Виховуймо наших дітей згідно Біблії, повірмо що Бог Всесильний вийде нам назустріч і допоможе нам, батькам і дітям, не втратити дорогоцінне спасіння. Ролінський Франц. ЗУПИНІМОСЯ І ПОВЕРНІМОСЯ–– Яка найбільша склад- ність у спілкуванні з ді- тьми? –– Ну, найважче, це по- розумітись з ними…. Роберт Більше ніж дорогі іграшки дитині потрібна увага батьків, участь, розуміння, дружба, спільність інтересів, справ, захоплень. –– При спілкуванні ді- тей з батьками у чому ти вбачаєш найбільшу складність? –– На мою думку, най- важчим є взаємопоро- зуміння з батьками. Я вважаю що батькам по- трібно більше цікави- тись справами дітей. Едуард –– Яку найголовнішу проблему ви би назва- ли при спілкуванні з ді- тьми? –– Ми з дружиною вва- жаємо що найважче, це довести що ти все- таки більше знаєш, і більше розумієш як по- трібно поступити в тій чи іншій ситуації. Також потрібно опуститися до рівня дитини, і без натиску сказати як правиль- но зробити ту чи іншу річ. Потрібно також дити- ну порозуміти, і деколи давати їй самій зроби- ти помилку, для того, щоб дитина сама на своїх помилках навчилася і зрозуміла що так не мож- на робити. Сергій та Катерина Чим ближче світ іде до свого кінця, тим більш витонченим є зло. Тим більше знаходиться аргументів щоб його виправдати. І ось у такому моральному середовищі знаходиться сьогодні сім’я.

СВІТЛО твого ЖИТТЯ 3 Семья – родители и дети…. Как знакомо большинству из нас это слово. Когда мы произносим его, у каж- дого человека в созна- нии появляется своя ассоциация, свое срав- нение. Кто-то вспоми- нает родителей, кто- то детей, кто-то уро- ки воспитания, кто-то приятные минуты об- щения. И все это вер- но, ибо у каждого из нас о семье свои вос- поминания. Полноценной и счастливой счи- тается та семья, где есть родители и дети. Но сегодня, в наш век сумас- шедшей спешки, человеческое об- щество все больше и больше состо- ит из неполноценных семей. Поми- мо того, что зачастую в семьях не складываются отношения между ро- дителями, в современных семьях все чаще возникает проблема между детьми и родителями. Правда это не новое, ведь проблема «отцы и дети» ветхая как и наш мир. Но вникая в нее, мы отчетливо видим, что теперь эта проблема набрала особой остроты. Почему? В чём причина? Безу- словно, каждое поколение винит дру- гое. Родители говорят: «Дети пло- хие пошли», а дети говорят: «Родите- ли отсталые стали». Интересно кто же прав? И как правильно строить отно- шения, чтобы не возникало трения? Сразу могу ска- зать: обвинять или осуждать кого-то од- ного, скажем детей или родителей нель- зя – оба хороши… Я не берусь ответить на все вопросы сегодня и не хочу написать форму- лу решения проблемы «отцы и дети», однако хочу сказать о том, что, на мой взгляд, являет- ся актуальным. Я убеждена, и это закономерность, что в любомделеотклонениеотнормывса- момначале,кажетсянезначительным, но со временем, на большие рассто- яния – дает значительную погреш- ность. Как это в жизни? А вот, к приме- ру, один из вариантов. Мы создали се- мью, мы свободные и независимые личности. И муж, и жена гордые, ф и н а н с о в о независимые друг от друга, крутые бизнесмены и бизнес- леди. Мы приходим домой перено- чевать, поговорить так, в общих чер- тах, обо всем и ни о чем, и разбега- емся утром каждый себе, и при этом выглядим один круче другого. Да, мы кидаем хорошие дежурные слова: милая, любимый и еще что-то в этом роде, и так постоянно. И вот та- кие мы решили создать семью. Дого- ворились, заключили контракт, одно мгновение – и жди ребенка. Появил- ся ребенок. Но что с ним делать? Да, мы купили для него коляску, игруш- ки, одежду и многое, многое другое. Но ведь мы такие занятые, нам неког- да, что делать с ним, куда его девать? Я ведь не могу возиться с ним, я ведь вылечу из колеи? И тут мысль, есть выход. У богатых – гувернантка, а у среднего класса – детский садик, ясли. Купили, обеспечили, отвели – и порядок. Вечером забе- рем. Забрали. Привели домой. Накор- мили. Включили телевизор и забыли обо всех и про все, досидели допоздна – и спать. Итак, каждый раз, изо дня в день. А дети растут, и мы пытаемся ку- пить для них все, лишь бы не меша- ли. Компьютер, iPhone, iPad, класс- ную одежду, машину, и пару слов: «как дела, как учеба, что нужно?». Да, мож- но еще при случае покричать, побра- нить: «неблагодарные дети, я в твоем воз- расте траву косил, гусей пас, работал, а ты...». Проходит вре- мя, дети взросле- ют, а мы стареем. И тут роли меняют- ся. Когда то нам мешали дети, у нас на них не было времени, теперь мы стали мешать детям, и это закономерность – ведь мы сами зада- ли такой тон. Они платят нам только тем, что мы делали для них. Они стро- ят дома для нас, но не живут с нами. Для богатых – гувернантка, средний же класс – дом престарелых, или жи- вите сами. В какое-то время начина- ем понимать, что в их жизни мы лиш- ние… Но все же, нам хотелось бы пого- ворить теперь с сыном или дочерью, да только у них нет времени. Почему так? Где выход? В чем про- блема? А ведь она была еще в самом начале. Не было общения родителей с детьми. Почему тогда телевизор или компания, была для меня дороже, чем собственный ребе- нок? Почему я не играл с ним, не ду- рачился, не слушал о его маленьких радостях и удачах, почему я не учил его жизнен- ной мудрости, почему не гладил его по головке, не брал на колени, почему я не стал для него другом? Почему, по- чему???!!! Возможно, что те из читателей, которые испытывают материальные трудности, а таких, в силу сложивших- ся обстоятельств, к сожалению, боль- шинство, прочитав эту статью, могут сказать: «Мне бы ваши проблемы!». Однако не спешите с выводами, не завидуйте. Принцип недостатка об- щения действует в одинаковой мере независимо от размеров кошелька. Богатые тоже плачут. Поэтому всем без исключения хочу сказать: Друзья!!! Любите своих детей! Но любите не вещами и день- гами, а сердцем и душой. Потому что настоящая родительская любовь на- илучшим образом иллюстрирует Божью любовь к нам. Говорите им ласковые слова, проявляйте к ним не- жность, лаская их. Общайтесь с ними, и пускай ваш дом, будет для них тем местом, к которому они с радостью бу- дут тянуться всегда, и в котором на- йдут тепло и уют… Иннеса Чопик. БОГАТЫЕ ТОЖЕ ПЛАЧУТ «Життя прожити не поле пере- йти» - кажуть у народі. Так, життя да- ється один раз і хочеться його прожи- ти достойно, а схоже воно, за моїм пе- реконанням, скоріше на круту високу гору. І кожна людина повинна підко- рити свою вершину. Наскільки успіш- ним буде цей підйом, а потім і спуск за- лежить не тільки від нас, але й від тих людей, з ким ми будемо підійматися на вершину свого життя, і з ким при- йдеться спускатися з цієї вершини. Першиминамдопомагаютьбатьки. Звісновсібатькихочутьбачитисвоїхді- тей щасливими. Але що означає щастя длядітей?Укожноїлюдинисвоядумка. Хтось пов’язував би це з престижною посадою, хтось із популярністю, хоро- шою професією, багатством, славою… На мою думку, щастя це перш за все хо- роше здоров’я і хороші стосунки. Зрозуміла річ, що хороші батьки будуть усе робити для того, щоб їхня дитина була здоровою. Правда, щоб виростити дітей здоровими батькам потрібно знати, а також практикува- ти на ділі, принципи здорового спо- собу життя. Бо ж відомо, що незнання не звільняє від відповідальності. Гір- ко дивитися як мама купляє солод- кі напої, мотивуючи тим, що дити- ні це подобається. Про яке здоров’я тут можна говорити! Якби така мама хоч трохи мала уяву про те, що спри- яє здоров’ю, тоді на її кухні був би зо- всім інший порядок. Тоді її діти з ра- дістю будуть їсти овочі та фрукти, а не плакати над тарілкою і просити чіпсів та цукерок. Що стосуєть- ся здоров’я членів сім’ї, то доведе- но що воно наба- гато більше за- лежить від пра- вильного хар- чування, ніж від спадковості. Спад- ковість, це ніби заря- джений пістолет, але на- тискає на курок саме наш спо- сіб життя, так що здебільшого від нас залежить, яке буде здоров’я у нас і в наших дітей. Але як кажуть: «не хлібом єди- ним», тому мусимо подбати не тіль- ки про здоров’я, але так само і про виховання. Усі ми народжуємось его- їстами і тільки розумне виховання, любов і терпіння мате- рі вчать дитину правильно ста- витись до ото- чуючих. А це ве- ликою мірою зале- жить від пріоритетів які ми ставимо перед собою. Чомусь зараз у світі така тенден- ція, що більшість дітей спонукують добре вчитися, мати хорошу осві- ту, і це добре. А про хороший харак- тер дбаємо все менше, нам хочеть- ся щоб нас розуміли, нам співчували, але чи стараємося ми це робити для інших? А коли в сім’ї почи- наються проблеми, то часом не розуміємо причини, звідки вони взялися? А тому, що любов охолола! Багато їх вважають що любов – це лише почуття, але любов – це ще й дія. Коли ми зу- стрічаємось, ходимо на поба- чення, то не лінуємося почуття підкрі- пляти дією: уважним ставленням, го- товністю допомогти, квітами чи може хоч би й невеличкими знаками ува- ги. А коли вже одружилися, то споді- ваємось що почуття залишаться таки- ми ж і надалі, а для їх збереження ні- чого не робимо. Однак, підтримувати почуття потрібно протя- гом усього життя. Від цього зале- жить те, як дов- го ми затрима- ємося на вершині кохання. А цим часом діти вже виросли, у них уже свої сім’ї, ми вже граємось з онуками, і тут прийшов час спускати- ся з нашої вершини. Звісно не хочеть- ся! Людина може багато з чим зми- ритися, багато до чого звикнути, але тільки не до смерті. Бог створив лю- дину для вічності, і скільки б люди- ні не було років, а вона каже що мало прожила. Продовження на стор. 7 ЖИТТЯ СХОЖЕ НА КРУТУ ВИСОКУ ГОРУ –– Що ви вва- жаєте найваж- чим у спіл- куванні з ді- тьми? –– Як на мене, найважче, це знайти спільну мову з дітьми. Я вважаю що дуже важливим є те, щоб батьки та діти стали друзями і могли вільно спілкуватися одні з одними. Анна Наскільки успішним буде цей підйом, а потім і спуск залежить не тільки від нас, але й від тих людей, з ким ми будемо підійматися на вершину свого життя, і з ким прийдеться спускатися з цієї вершини. Багато їх вважають що любов – це лише почуття, але любов – це ще й дія. Каждое поколение винит другое. Родители говорят: «Дети плохие пошли», а дети говорят: «Родители отсталые стали». Интересно кто же прав? Принцип недостатка общения действует в одинаковой мере независимо от размеров кошелька.

4 СВІТЛО твого ЖИТТЯДитяча сторінка Жила в лесу дикая ябло- ня.… И любила яблоня ма- ленького мальчика. И маль- чик каждый день прибегал к яблоне, собирал падавшие с неё листья, плел из них ве- нок, надевал его как корону и играл в лесного короля. Он взбирался по стволу яблони и качался на её ветках. А потом они играли в прятки, и когда мальчик уставал, он засыпал в тени ее ветвей. И яблоня была счастлива.… Но шло время, и мальчик подрастал, и все чаще яблоня коротала дни в одино- честве. Как-то раз пришел мальчик к яблоне. И яблоня сказала: – Иди сюда, мальчик, пока- чайся на моих ветках, поешь моих яблок, поиграй со мной, и нам будет хорошо! – Я слишком взрослый, чтобы лазить по деревьям, – ответил мальчик. – Мне хоте- лось бы других развлечений. Но на это нужны деньги, а разве ты можешь мне дать их? – Я бы рада, – вздохнула яблоня, – но у меня нет денег, одни только листья и яблоки. Возьми мои яблоки, продай их в городе, тогда у тебя будут день- ги. И ты будешь счастлив! И мальчик залез на яблоню и со- рвал все яблоки, и унес их с со- бой. И яблоня была счастлива. После этого мальчик дол- го не приходил, и яблоня опять загрустила. И когда однажды мальчик пришел, яблоня так и задрожала от радости. – Иди скорей сюда, малыш! – воскликнула она. – Покачайся на моих ветках, и нам будет хорошо! – У меня слишком много за- бот, чтобы лазить по деревьям, – ответил мальчик, – мне хоте- лось бы иметь семью, завести детей. Но для этого нужен дом, а у меня нет дома. Ты можешь дать мне дом? – Я бы рада, – вздохнула яблоня, – но у меня нет дома. Мой дом – вот мой лес. Но зато у меня есть ветки. Сруби их и построй себе дом. И ты будешь счастлив. И мальчик срубил ее ветки и унес их с собой, и по- строил себе дом. И яблоня была счастлива. После этого мальчик долго- долго не приходил. А когда явился, яблоня чуть не онемела от радости. – Иди сюда, мальчик, – про- шептала она, – поиграй со мной. – Я уже слишком стар, мне грустно и не до игр, – отве- тил мальчик. – Я хотел бы по- строить лодку и уплыть на ней далеко-далеко. Но разве ты мо- жешь дать мне лодку? – Спили мой ствол, и сде- лай себе лодку, – сказала ябло- ня, – и ты сможешь уплыть на ней далеко-далеко. И ты будешь счастливым. И тогда мальчик спилил ствол, и сделал из него лодку, и уплыл далеко-далеко. И яблоня была счастлива. … Хоть в это и нелегко поверить. Прошло много времени. И мальчик снова пришел к ябло- не. – Прости, мальчик, – вздох- нула яблоня. – Но я больше ни- чего не могу тебе дать. Нет у меня яблок… – На что яблоки? – отве- тил мальчик. – У меня почти не осталось зубов. – У меня не осталось ветвей, – сказала яблоня. – Ты не смо- жешь посидеть на них. – Я слишком стар, чтобы качаться на ветках, – ответил мальчик. – У меня не осталось ство- ла, – сказала яблоня. – И тебе нет почем больше взбираться вверх. – Я слишком устал, чтобы взбираться вверх, – ответил мальчик. – Прости, – вздохнула ябло- ня, – мне бы очень хотелось дать тебе хоть что-нибудь, но у меня ничего не осталось. Я теперь только старый пень. Прости… – А мне теперь много и не нужно, – ответил мальчик. Мне бы теперь только тихое и спо- койное место, чтобы посидеть и отдохнуть. Я очень устал. – Ну что ж, – сказала яблоня, – старый пень для этого как раз и годится. Иди сюда, мальчик, садись и отдыхай. Так мальчик и сделал. И яблоня была счастлива. ЩЕДРОЕ ДЕРЕВО (притча об отношениях с родителями) У дітях батьки люблять своє майбутнє, а дорослі діти в бать- ках - своє дитинство. Будьте самі і людиною й ди- тиною, щоб навчати дитину. Велика людина – це той, хто не втратив свого дитячо- го серця. Дитина потребує вашої лю- бові найбільше саме тоді, коли вона менше за все її заслуговує. Одного разу Микола повернувся з ро- боти пізніше ніж зазвичай, бо працював над новим вигідним замовленням. Він був голодним і дуже втомленим. Біля две- рей його чекав п’ятирічний син. - Тату, я можу тебе запитати? - Звичайно, синку. - Скільки ти заробляєш за годину? - Навіщо тобі це знати? - Я дуже хочу знати. Будь ласка, скажи мені. - Ну добре, якщо це так важливо для тебе, я заробляю 20 гривень на годину. - Ох, - сумно зітхнув хлопчик, - тату, а можеш мені зайняти 10 гривень? Микола уважно подивився на свого сина і сказав: - Якщо ти хочеш витратити гроші, які я важкою працею заробляю, на яку- небудь непотрібну іграшку, то ти зро- биш нерозумно. Іди в свою кімнату і ля- гай спати. Хлопчик слухняно пішов до себе в кім- нату. Під час вечері Микола роздумував, на- віщо його п’ятирічному синові знадоби- лися гроші. «Може, вони йому дійсно по- трібні для чогось важливого?» Батько ти- хенько увійшов до кімнати сина і запи- тав, чи спить він. Малюк сів на ліжку. - Послухай, - сказав йому Батько, - я грубо тобі відповів, пробач мені. Ось тобі 10 гривень. Хлопчик взяв гроші у батька, дістав з-під подушки скарбничку, витягнув звід- ти свої заощадження і, додавши ще своїх 10 гривень, почав перераховувати гроші. Батько розсердився. - Навіщо тобі гроші, якщо вони в тебе вже є? - запитав він. Тоді син віддав гроші татові і сказав: - Тату, візьми мої 20 гривень, я хочу купити одну годину твого часу. Приходь завтра раніше з роботи, мені хотілося б побути разом з тобою. Батько був зворушений. Він обійняв свого маленького сина і попросив у ньо- го вибачення, що так мало відводить для нього часу. СКІЛЬКИ КО- ШТУЄ ГОДИНА ВАШОГО ЧАСУ? АФОРИЗМИ

СВІТЛО твого ЖИТТЯ 5 У стіні маленька дірка – То чиясь домівка-нірка. В цьому домі господиня – Крихітне, мале створіння. Сірі вушка, сірі ніжки – То мала шкідниця… Все туди-сюди літає І нектар з квіток збирає. Цілий день вона, трудяга, Мед у рідний вулик тягне. Не чіпай її – і зла Не робитиме … Скаче у степах безмежних Боязкий і обережний: Довгі вуха, гострі зубки І м’яка пухнаста шубка. Куций хвостик, ніби м’ячик, Має полохливий… Не сидить вона в дуплі – Їй усе нема коли. І руденька, і прудка, Скаче швидко по гілках. А присяде лиш, як тільки Набере горішків… Ви помічаєте, що ваша дити- на більше часу проводить в компа- нії вуличних друзів? Вона часто за- тримується зі школи? Ви втрачаєте зв’язок зі своєю дитиною? Пора бити на сполох! Нинішній час характерний тим, що дорослі вважають основним за- вданням свого життя – заробити якомога більше грошей. І тут вже ні часу, ні сил на своїх дітей не залиша- ється. Тому діти ідуть на виховання вулиці. «Дітьми вулиці» найчастіше ста- ють школярі, але нерідко трапля- ється, що і діти дошкільного віку, залишаються на самовиховання. Практично весь день дитина спіл- кується з однокласниками та дру- зями, а батьків бачить всього кілька годин на добу. Все залишає свій від- биток в дитячому розумі: обличчя, на які вони дивляться; голоси – які чують; місця – де бувають; товари- ства – якими захоплюються; книж- ки, що читають. Тому неможливо не- дооцінювати важливість вибору товариства для наших ді- тей, оскільки воно визнача- тиме їхню долю в сьогоденні та в майбутньому. Ми повинні якимось чином за- хистити наших нащадків від перебу- вання в такому середовищі, де вони будуть змушені спілкуватися з по- рочними та деградованими людьми. Але ізолювати їх цілком від суспіль- ства ми не в силі, і не потрібно цього робити, адже дитина може замінити «вуличне спілкування» на віртуаль- ний світ комп’ютерних і телевізій- них програм. Яка ж існує альтернатива? За по- радами психологів батькам необхід- но створити такі умови: 1. Значущість дитини у сім’ї. Щоб дитина відчула свою потріб- ність у сім’ї, можна закріпити части- ну домашніх обов’язків за які б вона несла відповідальність. Зацікавити малюванням, музикою або спортив- ним заняттям. Потрібно постарати- ся зробити так, щоб у наших чад не було коли безцільно ти- нятися по вулицях і даремно витра- чати час. 2. Якомога більше спілку- ватися з дитиною. При розмові дати зро- зуміти, що ми ставимося до неї як до рівної і поважаємо її думку. Тіль- ки батьки можуть дати своїм нащад- кам впевненість у винятковій важ- ливості їх існування і виховати в них почуття доброти. При розмові цікав- мось тим, з ким спілкується наша дитина. Батьки повинні бути в кур- сі того, з ким дружать їхні підлітки. Якщо вони потрапи- ли під вплив поганої компанії, поговори- ти з ними про те, що в справжній дружбі люди повинні допо- магати один одному, а якщо цього немає, то немає і дружби. 3. Любім своє чадо таким, яким воно є. Любити ди- тину треба не тільки тоді, коли її поведін- ка і успіхи приносять нам радість, але й тоді коли вона робить помилки. 4. Приділяй- мо більше часу для своєї дити- ни. На телеба- ченні є дуже ілю- стративна рекла- ма посудомийної маши- ни: мама завалена брудним посудом, а дитина просить погратись, відпові- сти на її питання, а мама відмовляєть- ся, та коли донька стає підлітком уже вона немає часу послухати маму. Зна- йти час для наших дітей, ми можемо не лише купивши посудомийну ма- шину,айвимкнувшичерговийфільм, відклавши ще одну пусту телефонну розмову… і ще багато інших справ, які ми можемо ігнорувати заради того, щоб провести час з нашими дітьми. 5. І ще одна порада – постійні молитви за наших дітей. Коли вони ідуть до школи або гуляти на вули- цю, замість нотацій їм у слід, скажі- мо як ми їх любимо, і помолімося за них, відаймо їх в руки Божі, щоб Він беріг наших дітей від поганих дру- зів та вуличного впливу, дав їм світ- лого розуму, допоміг їм робити пра- вильний вибір. Нотації дратувати- муть дітей і не принесуть бажаного результату, а молитва оберігатиме їх під час відлучення від дому. Дуже добре було б, щоб у на- ших сім’ях, ще до монету самостій- ного виходу дитини у світ і вибо- ру перших друзів, у неї був закла- дений правильний фундамент. Для правильного закладення основи по- трібно, щоб батьки мали хороший авторитет в очах своїх дітей. Авто- ритетними будуть ті батьки які по- стійно спілкуються з Богом, бережуть себе чис- тими, відмовля- ються роби- ти те, що може зганьбити Гос- пода, живуть для Його слави. І якщо так трапиться, що наші діти спілкуватимуться з тими, хто позбавлений моральної чистоти і стриманості, при правильно закла- деній основі, Бог дасть їм цілеспря- мованість і силу чинити опір споку- сам, як це сталось з Даниїлом і його друзями у Вавилоні. Отже, як висновок всього: на- віть якщо ми дуже зайняті, ніко- ли не забуваймо, що наш основний обов’язок – виховання наших діток. Пам’ятаймо, що для дітей є не стіль- ки важливим матеріальний доста- ток і добробут, як наша увага, час і любов до них. Божого керівництва нашим сім’ям! Нехай наші діти ніколи нас не підведуть! Мелесь Галина. АЛЬТЕРНАТИВА ВУЛИЧНОМУ ВПЛИВУ Кроссворд ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 7. Хто був повішений на власній шибениці? 9. Ким був за професією Амос? 2. Який біблійний персонаж лежав на асфальті? 3. Яка жінка була вдовою три години? 5. Пернатий вісник, який приніс Ноєві оливкову гілку? ПО ВЕРТИКАЛІ: 8. Наглядач царської сторожі у Єгипті? 1. Із якого дерева Ной побудував ковчег? 4 . Хто заставив плавати сокиру? 6. Ім’я якого пророка читається зліва на право, так само справа на ліво? 4 5 9 1 2 8 6 3 7 Гребінь він червоний має, Вранці голосно співає. Хвіст у нього – просто диво. Це, звичайно, красень … ЗАГАДКИ ДЛЯ ДІТЕЙ Відповіді:7Гаман.9Пастух.2Мойсей.3Сапфіра. 5Голуб.8Потіфар.1Гофер.4Єлисей.6Нафан.  Тому неможливо недооцінювати важливість вибору товариства для наших дітей Пам’ятаймо, що для дітей є не стільки важливим матеріальний достаток і добробут, як наша увага, час і любов до них.

6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ Ми часто замислюємося над таким непростим питанням, як відносини між батьками та дітьми. Та чомусь ці питання постають тіль- ки тоді, коли наші діти дорослі- шають, а до того ніби все зро- зуміло. Бо питань не вини- кає доки все гаразд, якщо гаразд… Отже наші діти ще малі і нам здається, що ми чу- дово розуміємо одне одного. Але непомітно приходить той час, коли наші діти вже підлітки, вони швидко доросліша- ють і відносини починають ускладнюватися. Зда- валося б тоді, коли ми з нетерпінням очікуємо від них допомоги, співчуття і розуміння між нами іно- ді виростає стіна непорозумінь і відчуження. І ось тоді ми починаємо аналізувати: «Коли була допущена помилка у вихованні, де проґавили, що недодали?...». Часто нам здається що проблема полягає в теперішньому поколінні, а в нас було все по іншому. В деякій мірі це правдиво, в час техніч- ного прогресу, час новітніх технологій, наші діти дорослішають набагато скоріше. Ми часто звину- вачуємо наших дітей в тому, що вони перестають прислухатися до наших порад. Вони перестають бути слухняними, і коли ми починаємо щось ви- магати від них, то вони по- встають проти нас. Хто ж винен у таких від- носинах між батьками та ді- тьми. На перший погляд ніби праві батьки, вони все роблять щоб забезпечити свої сім’ї усім необхідним. Частіше за все батьки чомусь думають що голо- вне, чого від них вимагається, це забезпечити сво- їх дітей матеріально. Проблема ж полягає в тому, що ми забуваємо про наші духовні потреби, а тоді, у свою чергу звідки взятися духовності у наших ді- тях, якщо вони ростуть недоглянутими і занедба- ними, як та билина у полі. Нажаль, батьки все частіше спізню- ються з висновком – коли бракує духовності, матеріальний до- статок скоріше за все тільки розбещує наших дітей. Тому буває занадто пізно починати прививати правильні поняття та бачення нашим дорогим дітям, коли вони вже майже дорослі. Пора- ди починають сприйматися як нав’язування нашої думки. Тому, дорогі батьки, виховання потрібно по- чинати набагато раніше, а хтось сказав, що навіть з материної утроби. Але якщо це так важливо, то виникає думка про те, що нам батькам потрібно самим доросліша- ти раніше, ніж починають дорослішати наші діти. До питання батьківства та виховання дітей слід ставитися з великою відповідальністю ще з перших кроків сумісного по- дружнього життя. Показовою у цьому є одна євангельська історія, про яку згадують усі три євангелісти – зцілення єдиного сина у бать- ків. Батько приводить свого сина, щоб вилікувати його, оскільки з ним ста- ються страшні припадки, а учні чомусь нічим не змогли допомогти. Але ми бачимо що Христос цьо- го разу діє не зовсім для нас звично. Якщо в інших випадках Ісус відразу приступав до хворих і допо- магав їм, то тепер Христос ніби нікуди не спішить. Він починає розпитувати батька про речі, які ніби, на перший погляд, зовсім цієї проблеми не сто- суються. Але це тільки так здавалося. Син Божий знав про людину все, у Нього не було потреби щоб когось розпитувати про власну проблему. Та Хрис- тос бачив що проблема полягає не в сині, а в батькові. Своїм коротким запитанням: «Як давно це йому сталося?» Ісус змушує згада- ти батька про часи дитинства його сина, в якій домашній атмосфері виховувався юнак, якими були відносини в сім’ї, які цілі ставили перед собою батьки і як їх досягали. Ми не знаємо яким було життя в цій сім’ї, але бачимо, що батько розуміє що при- чиною хвороби сина є він сам. І він каже «Вірую, Господи, - поможи невірству моєму!». Відразу піс- ля цього визнання, написано що Ісус зціляє юнака, бере його за руку і підводить до батька. Отже що вкладаємо ми в душі наших дітей? Як часто ми приходимо до Бога зі своїми дітьми, та проблемами які в нас виникають з ними? А Господь закликає ще раз переглянути своє життя, і задума- тися – чи не ми є причиною? І тільки тоді, коли ми визнаємо свої помилки, розкаюємося в них, про- симо в Ісуса допомоги, Він з радістю починає вес- ти нас до перемоги. Господь хоче підтримати нас у наших бідах, які ми самі створили для себе, коли уперто прямували тим шляхом, який обирали не питаючись у нього поради. Можливо хтось спитає: «Яким чином Господь може зарадити мені?». - По-перше, нам потрібно постійно спілкува- тися з Богом. А це означає: говорити до того з ким спілкуєшся, і слухати що він скаже у відповідь. Го- ворити до Бога ми можемо кожного разу з вірою звертаючись до Нього в молитві. А потім, ми має- мо змогу слухати Його, що Він скаже у відповідь на наші проблеми через Живе Слово Боже, записане у Книзі Книг – Біблії, у якій знаходимо поради і від- повіді на всі наші запитан

Add a comment

Related pages

Yessirkepova zh - Science - documents.tips

Yessirkepova zh. by zhanar-yessirkep. on Jul 16, 2015. Report Category: Science. Download: 0 Comment: 0. 196. views. Comments. Description.
Read more

Psr450 zh - Education - documents.tips

Download Psr450 zh. Transcript. 1. 3 . 2. ... 10. Iqwerty uLMi qoer t!0i!1!2w o!3!4!5!6@3!7!7 !8 !9 @0 @1 @2 !8!9 @0@1 @2 @3@4 @5@6@7@8I@9#0#1#212 . 11.
Read more

ZH Resume - Documents

ZH Resume. by zach-harris. on Oct 01, 2015. Report Category: Documents. Download: 0 Comment: 0. 28. views. Comments. Description. Download ZH Resume.
Read more

Світло Любові - svitlo.ucoz.ua

1 ліля (14.06.2012 10:53) люблю всюди побувати і всюди ... 9: 10: 11: 12: 13: 14: 15: 16: 17: 18: 19: 20: 21: 22: 23: 24: 25 ...
Read more

Крим наш, світло не наше, — реакція соцмереж на Крим у ...

Вперше за 9 років на Львівщині зафіксували правець відео. 19:53. В Україну ...
Read more

levé zadní světlo na Scenic II - grandscenic.forumn.org

Sháním levé zadní světlo na Scenic nebo GrandScenic r.v 2004-2006, jen červeno-bílé, ne červeno-růžové. Prosím nabídněte, spěchá.
Read more

Нести світло, музику й гармонію у світ - 25 Серпня 2015 ...

25 серпня 2015 року бібліотечна світлиця з радістю зустрічала делегацію ...
Read more

Тема, яка не зникає з поля нашого зору / КОЛИ Ж НАРЕШТІ ...

Стаття з категорії: Життя заробітчанське Тема, яка не зникає з поля нашого зору / КОЛИ ...
Read more